14/05/08 :: ХАРЕС ЮССЕФ. ДОСЬЄ ::

 

14/05/08 :: ХАРЕС ЮССЕФ. ДОСЬЄ ::

Власна інформація



ЮССЕФ ХАРЕС АБДУЛРАХМАНОВИЧ
Народився 06.11.1964 року у м. Латакі (Республіка Сирія), громадянин України з 1997 року (оформлений вид на постійне місце проживання з 1990 року), розлучений, виховує трьох дітей. Закінчив Київський державний економічний університет (колишній Київський інститут народного господарства) за спеціальністю „економічна інформатика та автоматизовані системи управління”. Кандидат економічних наук. Захистив кандидатську дисертацію на тему: „Сірійсько-українські економічні відносини на сучасному етапі: особливості та перспективи розвитку”. Мешкав у м. Києві по вул. Предславінській.

У 1982 році в рамках військової співпраці СРСР і Сирійської Арабської Республіки Х.Юссеф вступив до Київського вищому військовому танкового училища. Поводився він з викладачами і командирами доволі грубо, «за неуспішність» (в один з походів у «самоволку» Харес потрапив до міліції у нетверезому вигляді) перед закінченням першого курсу навіть ставилося питання про його відрахування, проте, він сам «створив» підстави для цього не повернувшись до України з відпустки на батьківщину. Подейкують, що таку відпустку Харес отримав згідно статуту збройних сил нібито для поховання померлого батька. Після цього він був змушений пребувати до 1989 року в Сірії до вирішення питання з республіканським міністерством оборони, оскільки за навчання Хареса були сплачені урядові кошти. За інформацією, яка не піддається перевірці, Харес був ув’язнений на декілька місяців за дезертирство.
Ходить легенда серед однокурсників Хареса, що питання було зовсім не в тому, що він не любив армію, а в тому, що арабський юнак по-вуха закохався у киянку на ім’я Ольга, яка, поки він перебував в Сирії після відрахування з військового училища, народила йому першу доньку. Взагалі-то, цей час перебування на батьківщині в біографії Х.Юссефа скрізь покритий білими плямами. Єдине, що вдалося дізнатися, полягає в тому, що ця дівчина Ольга неодноразово приїздила в Сирію до нього, однак, не була сприйнята його родиною і зустрічалася з ним у таємниці від його впливових родичів. Харес також у цей час приїздив на Україну до неї, проте не з Сирії,.. а з Москви. Ходять чутки, ніби Харес був пов’язаний із впливовим московським «солнцевським» ОЗУ, яке на той час вже стало доволі помітним у російських бандитських колах. Проте, з російської преси відомо, що на провідних ролях у «Солнцевських» були пенсіонери і окремі діючі офіцери ГРУ ГШ ЗС СРСР, які забезпечували «кришу» розбишакам в органах.
Відомо, що рідний дядько Хареса, який взяв на себе опіку над племінником після смерті брата, на той час займав поважну посаду міністра фінансів та аграрної промисловості Сирії, яка завжди була цікавим партнером для СРСР. Тоді дядьку Хареса не коштувало багатьох проблем вирішити питання повернення племінника до України, щоб той таки закінчив військове училище, бо вже на той час він був функціонером правлячої і нині вельми впливової сирійської партії “БААС”, наближеним до її керівництва, котре неодноразово «світилося» у співпраці з радянськими військовими та закордонною розвідкою КДБ СРСР.
Примирившись з неприйнятністю для себе блискучої кар’єри військового на батьківщині, Харес Юссеф, який каже, що мріяв стати архітектором, після повернення у 1989 році вступив до навчання вже в іншому українському навчальному закладі. На цей раз він вчився завзятіше, однак, особливого успіху в опануванні економічних дисциплін не мав, надаючи переваги практичному дослідженню азів бізнесу. Проте, це не завадило йому у подальшому «придбати» ступінь кандидата економічних наук. З його слів, саме з 1989 року він намагався торгувати турецькими портфелями типу «дипломат» з коричнево–червоної шкіри. Саме цей бізнес і приніс перші солідні дивіденди (за порадою «солнцевських» в упакованих «дипломатах», які оброблялися спеціальною англійською маззю «для збереження товарного виду при транспортуванні», що відлякувала навчених для виявлення наркотичних речовин прикордонних собак, перевозилися невеликими партіями саме такі хімічні препарати).
По закінченню вузу Х.Юссеф у 1994 році заснував компанію “Харес Груп Холдинг Г.м.б.Х.” (адреса українського представництва: м.Київ, вул. Старонаводницька, 17/2, сфера діяльності – соціально–економічна, будівництво, нерухомість та експорт металопродукції), головою правління якої є на даний час.
В ході своєї комерційної діяльності він постійно робив спроби наблизитися до самих вищих щаблів української влади, зокрема, до Адміністрації Президента України. Йому згодом таки вдалося встановити контакти з її окремими працівниками, завдяки яким Х.Юссеф увійшов у довіру до таких впливових діячів як Г.Суркіс, а згодом Харес налагодив стосунки з головою СДПУ(о) В.Медведчуком та головним редактором газети “Україна молода” Михайлом Дорошенком. Вже у 1999 році під час розгортання президентської виборчої компанії, він саме за сприяння М.Дорошенка, який очолював інформаційну службу виборчого штабу Л.Кучми знайомиться з Леонідом Даниловичем. Це було знакове знайомство, проте особливої користі Харесу воно не принесло, оскільки Л.Кучма є людиною не простою, яка не дуже-то й довіряє людям зі свого навіть самого близького оточення.
Подейкують, що саме за сприяння працівників Адміністрації Президента Х.Юссеф у 2002 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеню на знак подяки за вдалу реалізацію низки схем з реалізації металобрухту з «урахуванням інтересів» співробітників цієї установи.
В подальшому М.Дорошенко познайомив Х.Юссефа з родиною свого земляка Віктора Ющенка. Серед кола знайомих Х.Юссеф не приховує факту особистого знайомства з В.Ющенком, з яким його познайомив головний редактор газети “Україна молода” М.Дорошенко у 2004 році. Кажуть, що саме завдяки М.Дорошенку Харес і був призначений радником Президента України.
Разом з тим, Х.Юссеф таки виявляв зацікавленість до певних вітчизняних наукових розробок у 2004 році. Тоді він звертався до одного з патентних повірених України, який за грошову винагороду надавав бізнесмену відомості щодо патентування, які знаходилися на його розгляді. Кажуть, це стосувалося новітніх розробок у сфері переробки металів із вторинної сировини, а не яких ось там військових технологій (через цю дрібницю і поповзли «шпіонські» чутки про Юссефа).
Х.Юссеф є одним із не дуже то й добросовісних користувачів кредитних ліній Банку “Україна”, загальний обсяг яких становив близько 1,5 млн. доларів США (за фактом неповернення кредиту та виявлені при цьому порушення чинного законодавства, у 2002 році стосовно нього органами МВС України була порушена кримінальна справа за ознаками Ст.190 КК України – “шахрайство”, яка була невдовзі закрита за сприяння згори). Злі язики пов’язують це з нинішнім Президентом України Віктором Ющенком, проте, насправді ситуація склалася трохи інша: Х.Юссефа в черговий раз «кинули» його «ділові партнери» з Росії.
З квітня до жовтня 2005 року Харес дійсно виконував обов’язки позаштатного радника Президента України з питань іноземних інвестицій. В цьому ж році був звільнений із займаної посади у зв’язку із реструктуризацією в Секретаріаті Президента та ліквідацією (скороченням) служби радників.
У 2005 році брав активну участь у Всесвітньому економічному форумі в м. Давосі, організувавши перебування на ньому української делегації на чолі з Президентом В.Ющенком.
Крім того, Х.Юссеф є засновником компанії у Великій Британії, що спеціалізується на поставках нафти і газу, а також має відношення до приватизації Миколаївського Чорноморського суднобудівного заводу, на ґрунті чого декілька років тому виник конфлікт між Х.Юссефом та Головою Фонду держмайна України В.Семенюк.
В скандальних публікаціях у виданні “Папарацці” братів Арфушів стосовно сина Президента України А.Ющенка Х.Юссеф фігурує в якості захисника та особистого друга останнього, проте Харес Юссеф, як відомо, виступав чи не головним кредитором видавничого бізнесу братів Арфушів, а ця ситуація стала лише наслідком їхнього внутрішнього конфлікту.
Бізнесова діяльність Ю.Хареса на теренах України носить цілеспрямований та наступальний характер. Зокрема, він є засновником та інвестором понад трьох десятків українських та спільних українсько–сирійських різнопрофільних підприємств (продаж харчових продуктів, заклади громадського харчування, фінансово–інвестиційні фонди, агенції нерухомості тощо). Він причетний до створення холдингу “Арма” (алюміній, арматура, металобрухт) спільно з колишнім заступником голови КМДА з промислової політики, членом фракції Соцпартії Київської міськради С.Г.Зіміним. В ході своєї діяльності проявляє інтерес до розробки нафтогазових родовищ Росії (має відповідне землевідведення, в якому йому посприяв на прохання «солнцевських» відомий в бізнесово–кримінальних колах Росії за прізвиськом «Узбек» син прокурора Узбецької РСР Алішер Усманов).
З проблематики нерухомості Ю.Харес має зацікавленість у придбанні якомога більшої кількості земельних ділянок у м.Козин (Київська область, вже контролює понад 120 га), володіє ресторанним комплексом “Ельф” (м.Київ).
Юссеф має приятельські стосунки з названим вище російським металургійним олігархом А.Усмановим, який має близькі зв’язки з узбецьким кримінальним середовищем та через непрофільні підрозділи РАТ «Газпром» контролює значну кількість російських та декілька українських медіа–проектів. Подейкують, що у своїй діяльності Усманов замикався на одного з радників екс–президента РФ В.Путіна Сергія Ястржембського, проте глибина їх взаємин достеменно не відома.
Одними з провідних вітчизняних партнерів Хареса по суднобудуванню (володіє пакетом акції ХК “Чорноморський суднобудівний завод”) є бізнесмен, наближений до “Нашої України”, Ігор Воронов.
Харес також є одним з функціонерів міжнародної благодійної програми ЮНЕСКО, в фонд якої він вніс 500 тис. доларів США ще у 2005 році, а нині займається відбудовою на Володимирській вулиці у м.Києві власного арт–центру, наповнення якого здійснює з колекцій старовинних витворів мистецтва, зібраних своєю родиною в Сирії, а також по всьому світу.
На сьогодні Х.Юссеф тісно контактує з народним депутатом України Рінатом Леонідовичем Ахметовим, з яким поділяє ділові інтереси в металургійній галузі України, дружить з Дмитром Фірташем… просто дружить.


Создан 14 мая 2008



  Комментарии       
Всего 1, последний 4 года назад
Седлецький Віктор Олександрович 27 июл 2012 ответить
шановний друже Юсеф Прошу допомоги Я одружится моя дружина Мати -Героїня Сова Ніні Іваніввна отримала знання згідно ДІПЛОМУ №12112-1251/7 про закінчення Институту теоретичних проблем Россійської Академії Наук курсу ПСИХОТРОНІКИ телефон 093 6229451
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником