12/09/07 - "ІСТОРІЯ, ЯКА ПОВТОРЮЄТЬСЯ…"

 

12/09/07 - "ІСТОРІЯ, ЯКА ПОВТОРЮЄТЬСЯ…"

Автор: Нестор Шагинець



Наш герой – відомий український політик з рухівським минулим Олександр Володимирович Лавринович, який на дострокових парламентських виборах 2007 року балотується за списком Партії регіонів.

БІОГРАФІЯ
Роздивимося ближче цю видатну постать вітчизняної політики.
Отже, Лавринович Олександр Володимирович, народився 28 червня 1956 року у м.Овруч Житомирської області. У 1973 році закінчив середню школу у м.Коростень Житомирської області із золотою медаллю. У 1978 році закінчив Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка фізичний факультет за спеціальністю оптичні прилади і спектроскопія. 1981-1984 р.р. – служив у Збройних силах СРСР начальником радіолокаційної станції і дослужився до військового звання старший лейтенант, але щось пішло не так, і О.Лавринович вирішив звільнитися з лав радянського війська і вже у 1987 році закінчив аспірантуру Київського політехнічного інституту за спеціальністю «лазерна техніка та технологія». У 1988 році захистив дисертацію «Інтенсифікація обробки надтвердої кераміки лазерним випромінюванням».
От і нічого собі такого надприродного: досвідчений фахівець, інженер, технік, кандидат наук. Але, як в народі кажуть, поперло!.. Кажуть дружив він особливо щільно в часи свого перебування на військовій службі з заступником командира в/ч по виховній роботі (серед простолюду «замполіт»), що і надихнуло Володимировича на нові звершення, але вже на політичній ниві.
У 1989 році установчими Зборами Народного Руху України «За Перебудову» був старший науковий співробітник Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР О.Лавринович обраний заступником Голови Ради представників. У період з 1990 до 1997 р.р. на Зборах Народного Руху України обирався заступником, першим заступником Голови партії, вважався досвідченим і вимогливим лідером. Ну скажіть чи може проста людина пройти наступний шлях у перші хвилини української незалежності?
У 1990 році він був обраний членом Центральної виборчої комісії України, а наступного року – заступником Голови ЦВК України. Крім того, доля ухмилялася молодому політикові і з 1993 по 1994 р.р. О.Лавринович фактично стає виконуючим обов’язки Голови Центральної виборчої комісії України. І все це зовсім не заважало йому за сумісництвом займатися викладацькою діяльністю на факультеті хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту (до 1992 року, поки його не призначили членом Колегії з питань науково-технічної політики Верховної ради України). Цікаво, як можна робити кар’єру в ЦВК, ВР і встигати читати лекції студентам КПІ?
Крім того, у 1993 році О.Лавринович примудрився закінчити спеціальний курс з урядової та парламентської процедури у США і пройти відповідне стажування у Конгресі США та Міжнародній фундації виборчих систем. От такої! Далі більше…
За результатами поїздки до США, О.Лавринович закінчив спеціальний курс з фінансового права у Інституті Брукінса (м.Вашингтон). І це можна пояснити лише простою приязню до молодого українського політика з боку української діаспори Сполучених штатів?
І тут почалася парламентська епопея нашого героя… Навернемось до офіційної біографії.
У 1994-1998 р.р. – народний депутат України 2-го скликання, обраний у 274 виборчому окрузі (Львівська область). Заступник Голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи. Координатор парламентської фракції Народного Руху України. Співавтор Конституції України.
При чому у 1998 році О.Лавринович примудрився закінчити Національну юридичну академію України ім.Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство» та ще із відзнакою.
Щось тоді не дуже сподобалося тодішнім керівникам НРУ і 1998 року на 8-х Зборах Народного Руху України Лаврінович був звільнений з посади заступника Голови Руху і виведений зі складу всіх керівних органів Руху. Кажуть, що коли почав хитатися Рух, одним з ідеологів, що стояв у витоків його руйнування і роздрібнення стояв саме О.Лавринович, який вчасно перейшов на бік тодішнього Президента України Л.Кучми.
Однак, це не завадило йому у період з 1998 по 2001 р.р. бути обраним народним депутатом України 3-го скликання по 121 виборчому округу (Львівська область), стати Секретарем комітету з питань правової реформи, бути членом Фракції Народного Руху України і продовжувати свою деструктивну діяльність в партії.
Склав депутатські повноваження О.Лавринович 18.10.2001 року, і того ж року примудрився захистити дисертацію «Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення» на спецілізованій Раді Інституту держави і права ім.В.Корецького Національної академії наук України.
Посібництво режиму Л.Кучми не примусило себе довго чекати на подяку і з кінця 2001 по 2002 рік О.Лавринович обіймає посаду Державного секретаря Міністерства юстиції України.
У тому ж 2002 році Лаврінович, взявшись не звідки, обрирається народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку „Наша Україна”, але щиросердо від реєстрації народним депутатом України відмовляється, в обмін на посаду Міністра юстиції України, яким він був практично до 2005 року. От саме тоді, як кажуть досвідчені з цього приводу журналісти, Сашко і подружився з Федоровичем, котрий неодноразово брався за «практичне» виховання недолугого міністра.
З крахом Уряду Януковича, у останнього виникла проблема, як зберегти «м’яку грушу» для кабінетних бокс–тренувань від «розправи помаранчевих». Ідея не примусила себе довго чекати і О.Лавриновича сховали у ВАТ „Укрнафта”, де він на посаді першого заступника голови правління з ностальгічним присмаком згадував свої технічні навички і кандидатські дисертації аж до 2006 року.
З серпня 2006 року О.Лавринович виходить із тіні першим заступником Міністра Кабінету Міністрів України – начальником Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, вже у якості заслуженого юриста України.

СТАТОК
Загальна сума задекларованого сукупного доходу Міністра юстиції України Олександра Лавриновича і членів його родини за 2003 рік - 56318,12 грн. Він вказав, що із цієї суми нарахованого доходу був утриманий відповідний податок.
Перелік об'єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності: земельна ділянка - 6 тис. 500 кв.м, житловий будинок - 602 кв.м, квартира - 135,4 кв.м, садовий будинок - 40 кв.м. На утримання майна заплачено 3 тис. 685 грн.
А.Лавринович також повідомив, що сукупний дохід членів родини становить 50486,12 грн. У приватній власності є гараж - 24 кв.м, легковий автомобіль "Тойота". На утримання майна заплачено 2 тис. 910 грн.
"Я і члени моєї родини маємо на рахунках у вітчизняних банках відповідно 112 тис. 400 грн. і 258 тис.грн. Зазначені відомості подаю на підставі декларації, заповненої у встановленому порядку й наданої за місцем роботи", - відзначив Міністр юстиції України.
Він також повідомив, що валютних рахунків в іноземних банках, цінних паперів, зобов'язань фінансового характеру ні він, ні його родина не мають.
Минули роки і вже в останній декларації про доходи, з якою Ви можете ознайомитися нижче, він декларує свій дохід на рівні 351 тис. грн., а родинний статок оцінює у майже 380 тис. грн.
Маєток пана Лавриновича дійсно виявився в селі Плюти – це ще одне з елітних поселень, розташоване за Козином і Конча-Заспою неподалік узбережжя Дніпра.
Вказаний маєток, судячи з наданої Лавріновичем декларації, має 650 квадратних метрів. За деякою інформацією, екс-міністр придбав його недобудованим у колишнього депутата Миколи Шведенка.
Перед будинком Лавриновича – галявина, а по сусідству - сучасний онко-центр, побудований у схожому архітектурному стилі.
Якщо зазирнути до Лавриновича, на дворі Ви побачите чоловіка, який порається з господарським приладдям, що дуже схожий на садівника.
Дивно дуже, як у такої, нехай і непересічної людини як О.Лавринович, міг з’явитися такий маєток, обслуговування якого, за попередніми оцінками може становити (не включаючи сплату зарплатні персоналу) у декілька тисяч доларів США. Щось дуже сумніви беруть, що Ігор Коломойський, який здійснює оперативне управління «Укрнафти» був такий щедрий до політично нестійкого «відмінника–вискочки». Крім того, як кажуть наші колеги з «Української правди», Лавринович вже мав цей будинок, коли перейшов працювати до "Укрнафти".
Маєток у Плютах фігурував у декларації Лавріновича, як видно, і за 2003 рік – при тому, що в нього значилося менше п'яти тисяч гривень щомісячного доходу плюс 112 тисяч грн. на особистому банківському рахунку.
У ті роки дружина Лавриновича, згідно з його автобіографією, працювала головним консультантом фірми "Право". Це вже зараз вона разом зі старшим сином стали засновниками фірми "Лавринович і партнери".
Інші родичі Лавриновича також навряд чи могли йому допомагати матеріально в ті часи – одна його сестра була телефоністкою, інша – бухгалтером на залізниці у Коростені, а брат працював водієм на санітарно-епідеміологічній станції.

ТРОХИ ПРО БІЗНЕС
Наведемо ще одну цитату з одного маловідомого Інтернет-видання, яка якнайкраще може характеризувати портрет нашого сьогоднішнього героя:

«...Українська політика у деяких випадках представляє справжній театр абсурду. Одним з кращим його акторів став міністр юстиції України Олександр Лавринович. То він дає якісь дивні “Висновки” а-ля Конституційний суд в одній особі, то потрапляє в скандал з рукоприкладством Януковича.
Але остання інформація, отримана з однієї з адвокатських контор, перевершила всі сподівання. Йдеться про відомий конфлікт між ВАТ “Готель “Дніпро” (правонаступник Державного підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”) та австрійським товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа Проект холдінг” та кіпрською фірмою “Пакова Інвестмент ЛТД”. Справа в тому, що на протязі 1994-1999 років попереднє керівництво готелю уклало з цими іноземними фірмами низку інвестиційних догорів на проведення ремонтних робіт з модернізації номерного фонду. Можна лише уявити розмір “відкату” по цих договорах, якщо зважити, що на протязі 1994-2000 років “Дніпро” перерахував на рахунки фірми “Альфа Проектхолдінг” близько 4 мільйонів доларів США.
21 серпня 2006 року по одному з цих договорів (від 4 червня 1999 року) прокуратура міста Києва подала до Господарського суду міста Києва позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами. Позиція прокуратури – визнання недійсним інвестиційного договору від 4 червня 1999 року.
Нібито нічого особливого у цій історії, якщо зважити, що Україну захопила хвиля судових воєн і рейдерських атак. Тим більше, що чотиризірковий готель “Дніпро” у центрі Києва – занадто ласий шматочок для будь-якого інвестора.
Але є один факт у цій історії, який робить Україну подібною до найбільш корумпованих країн кратного світу. Справа в тому, що з 3 липня 2006 року своїм представником в Україні “Альфа Проект холдінг” вибрала Юридичну фірму “Лавринович і партнери” (Правда, на своєму сайті “Лавринович і партнери” у переліку своїх клієнтів про “Альфа Проект холдінг” скромно промовчали) Керуючим партнером цієї юридичної фірми, як неважко здогадатися, є син міністра юстиції України Максим Олександрович Лавринович. Правда, як стверджують люди недобрі і злі, син у цій фірмі скоріше для меблів, фактичним керівником є сам міністр юстиції України Олександр Лавринович.
26 червня 2007 року ТОВ “Альфа Проект холдінг” звернулось до Міжнародного центру для вирішення інвестиційних спорів (International Center For Settlement Of Investment Disputes) з позовною заявою до Держави Україна. Вищезгаданий центр – це незалежний орган, який був створений в 1966 р. на підставі Конвенції з врегулювання інвестиційних спорів між державами та приватними іноземними інвесторами.
Міністерство юстиції, відповідно до Положення про Мінюст від 14 листопада 2006 р., “виступає як представник інтересів Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України та іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами”. Тому 17 липня 2007 року Мінюст надіслав Державному управлінню справами лист-запит, в якому було заявлено, що державу Україна у Міжнародному центрі для вирішення інвестиційних спорів буде представляти Міністерство юстиції України. А якщо конкретніше, то контролювати цей процес буде заступник міністра юстиції України Валерія Володимирівна Лутковська. Це випливає з схеми функціональних обов’язків, затверджених наказом міністра юстиції від 11 квітня 2007 року, згідно з якими В.Лутковська “координує та контролює діяльність Департаменту представництва інтересів держави в судах та в закордонних юрисдикційних органах”. Варто зазначити, що Валерія Лутковська до свого призначення 11 листопада 2006 року заступником міністра юстиції О.Лавриновича шість років (2000-2006) була партнером юридичної фірми ..."Лавринович і партнери".
Цей випадок обов’язково увійде в підручники права і української історії як один з найкурйозніших (правда, як для держави – як один з най ганебніших): позивачем у міжнародному суді виступає фірма, яку представляє юридична фірма "Лавринович і партнери", очолювана М.Лавриновичем, а відповідачем - міністр юстиції О.Лавринович, батько керуючого партнера фірми "Лавринович і партнери" М.Лавриновича, та заступник міністра юстиції В.Лутковська, давній партнер фірми "Лавринович і партнери"...
У цій ситуації залишається лише здогадуватися: чи читали міністр юстиції О.Лавринович та заступник міністра юстиції В. Лутковська Закони “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, “Загальні правила поведінки державних службовців” і чи знають вони, що таке конфлікт інтересів і що таке етика державного службовця. І, взагалі, чи коли-небудь вони усвідомлювали повною мірою, що означає “представляти інтереси Держави Україна”...»


Создан 12 сен 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником